ЗАСТУ́ПНИК, КА,
Засту́пник, ка, м.
1) Замѣститель, заступающій мѣсто другого, исправляющій должность. Черниг. у.
2) Защитникъ, заступникъ, ходатай за кого. Мир. Пов. І. 161. Хто в нас Бог, опріч Єгови? Хто заступник, опріч Бога? К. Псал. 39.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 103.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗАСТУ́ПНИЦЯ, ЦІ, →← ЗАСТУПИ́ТИ, СЯ.